Дослідження розчинності натрієвих солей жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину, що містить етанол і гліцерин

УДК 665.12

І. П. ПЕТІК, наук. співроб., УкрНДІОЖ;
Ф. Ф. ГЛАДКИЙ, д-р техн. наук, проф., НТУ «ХПІ»;
П. Ф. ПЕТІК, канд. техн. наук, директор УкрНДІОЖ;
З. П. ФЕДЯКІНА, нач. відділу, УкрНДІОЖ;
А. П. БЄЛІНСЬКА, канд. техн. наук, ст. викл, НТУ «ХПІ»

В статті отримано інформацію про розчинність солей жирних кислот (мил) триацилгліцеринів ряду олій в основі нейтралізуючого розчину обґрунтованого компонентного складу. Встановлено кількісні залежності граничної розчинності мил цих олій в основі нейтралізуючого розчину від температури. Запропоновано використовувати концентровані соапстоки в нейтралізуючому розчині обґрунтованого складу як рідке туалетне мило.

Ключові слова: солі жирних кислот, мильно-лужний розчин, поверхневий натяг, розчинність, рідке мило

Вступ


Олійно-жирова галузь у нашій країні працює в умовах зростання вартості сировинних та енергетичних ресурсів. Сформовані ринкові умови практично виключають реалізацію нерафінованих олій і жирів, тому актуальною є розробка пропозицій по інтенсифікації процесів рафінації.

Постановка проблеми у загальному вигляді


Процес рафінації олій та жирів у мильно-лужному середовищі поширений в промисловості і вважається ефективним. Однак дана технологія має ряд недоліків. Один з них пов’язаний з обмеженням загальної швидкості процесу стадією коалесценції крапель рафінованої олії (жиру) на межі розподілу фаз. Практично на межі розподілу рафінованої олії (жиру) та мильно-лужним розчином утворюється шар емульсії, і це змушує знижувати подачу олії (жиру), а для усунення емульсійного шару переривати процес для видалення цього шару. Ще один недолік методу нейтралізації в мильно-лужному середовищі – утворення розбавлених соапстоків, які потребують подальшого концентрування шляхом випарювання під вакуумом. Соапстоками в жиропереробній промисловості називають відстої, що утворюються в результаті лужного рафінування рослинних олій та жирів. Вміст загального жиру в соапстоках при безперервному способі нейтралізації олій та жирів в мильно-лужному середовищі становить 10 % і більше; нейтральні триацилгліцерини зазвичай становлять там до 70 % від загального вмісту жиру в соапстоці, тобто вміст власне мила в соапстоці складає близько 3 %.

У зв’язку з викладеним вище, є актуальним вирішення питань щодо раціональних шляхів отримання високоякісного продукту – нейтралізованої олії (жиру), максимального заощадження ресурсної бази виробництва і отримання концентрованих соапстоків, що практично не містять нейтрального жиру, переробку яких буде значно полегшено.

В роботах [1, 2] встановлено кількісні залежності поверхневого натягу та густини зразків основи нейтралізуючого розчину від концентрації компонентів (води, етанолу і гліцерину), а також обґрунтовано оптимальний склад відносно поверхневого натягу та густини основи нейтралізуючого розчину для олій (жирів). Дані розробки дозволять підвищити ефективність нейтралізації олій в мильно-лужному середовищі, а саме підвищити концентрацію соапстоків і практично виключити вміст в них нейтрального жиру.

Розроблена основа нейтралізуючого розчину окрім води містить етанол і гліцерин, що робить її значно дорожчою за воду, яка традиційно використовується в даній технології. Виходячи з цього, виникає питання визначення шляхів застосування соапстоків після нейтралізації олій (жирів) в основі нейтралізуючого розчину.

Мета і задачі дослідження


Відповідно до вищенаведеного, метою дослідження є отримання інформації про розчинність солей жирних кислот (мил) триацілгліцеринів ряду олій в основі нейтралізуючого розчину обґрунтованого компонентного складу (вода : етанол : гліцерин у співвідношенні 30 : 30 : 40), а також визначення ступеню збільшення даної розчинності в порівнянні з контрольним розчинником, що використовується в сучасній технології нейтралізації олій та жирів, – води.

Для досягнення мети досліджень необхідно вирішення наступних завдань: визначення граничної розчинності солей жирних кислот триацілгліцеринів ряду олій в нейтралізуючому розчині обґрунтованого складу від температури розчинення; пропозиція використання соапстоків після нейтралізації олій та жирів в нейтралізуючому розчині обґрунтованого складу.

Результати досліджень


Солі жирних кислот (мила) отримано шляхом омилення зразків рафінованих соняшникової, пальмоядрової та кокосової олій гідроксидом натрію, виділення жирних кислот з суміші та їх подальшого омилення. Досліджено розчинність отриманих натрієвих солей жирних кислот в трикомпонентному нейтралізуючому розчині при різних температурах. Результати даних досліджень представлено на рис. 1.

natrievi_soli
Рис. 1 – Залежність граничної розчинності мил стеаринової (1), пальмітинової (2), міристинової (3), лауринової (4), олеїнової (5), лінолевої (6) і ліноленової (7) жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину від температури

Залежність розчинності мил окремих жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину від температури описуються рівняннями другого ступеня. Отримано рівняння регресії залежності граничної розчинності мил вищевказаних жирних кислот в діапазоні заданих температур при величині достовірності апроксимації R >0,9.

Аналізуючи графічні описи залежностей граничної розчинності мил стеаринової, пальмітинової, міристинової, лауринової, олеїнової, лінолевої і ліноленової жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину від температури, можна дійти висновку, що вирішальне значення в характері розчинності солей жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину мають молекулярна маса жирної кислоти та ступінь ненасиченості її молекули.

Результати досліджень граничної розчинності натрієвих солей (мил) жирних кислот окремих олій в основі нейтралізуючого розчину від температури розчинення показано на рис. 2.

natrievi_soli1
Рис. 2 – Залежність граничної розчинності мил пальмового стеарину (1), пальмової (2), кокосової (3), пальмоядрової (4) олій, пальмового олеїну (5), соняшникової (6) і соєвої (7) олій в основі нейтралізуючого розчину від температури

Вирішальне значення в ступені розчинності натрієвих солей жирних кислот окремих олій в основі нейтралізуючого розчину мають будова і співвідношення жирних кислот, що входять до складу олій, а, отже, і температура плавлення олій.

Виходячи з результатів досліджень, гранична розчинність мил жирних кислот дослідженого ряду олій в основі нейтралізуючого розчину при температурі 60-70°С коливається в межах від 25 % (для пальмової олії) до 47 % (для соняшникової та соєвої олій), що перевищує таку в воді в 2,5 – 4,7 рази.

Залежність розчинності мил окремих олій в основі нейтралізуючого розчину від температури описуються рівняннями другого ступеня. Отримано рівняння регресії залежності граничної розчинності мил вищевказаних олій в діапазоні заданих температур при величині достовірності апроксимації R >0,9. На підставі результатів досліджень обґрунтовано рекомендації щодо розчинності натрієвих солей жирних кислот та їх сумішей в нейтралізуючому розчині, а саме: гранична розчинність солей означених жирних кислот та їх сумішей, що мають місце в означених оліях, в нейтралізуючому розчині при температурі 60–65 °С коливається в межах від 25 до 47 %; гранична розчинність мил жирних кислот в заданому діапазоні температур в основі нейтралізуючого розчину перевищує таку в воді в 2,5 – 4,7 разів; запропоновано використовувати концентровані соапстоки після нейтралізації олій та жирів в нейтралізуючому розчині обґрунтованого складу після подальшої обробки як рідке туалетне мило. Причому концентрація соапстоку в ньому (в перерахунку на жирні кислоти) має складати близько 20 % (згідно з вимогами нормативної документації на рідке мило).

Висновки

Використання основи нейралізуючого розчину розробленого компонентного складу дозволить підвищити ефективність нейтралізації олій в мильно-лужному середовищі, а саме збільшити концентрацію соапстоку.

Список літератури:
1. Петік І. П. Вплив компонентного складу основи нейтралізуючого розчину на його характеристики [Текст] / І.П. Петік, Ф. Ф. Гладкий, З.П. Федякіна, А. П. Бєлінська, Л. М. Філенко // Вісник Національного технічного університету «Харківського політехнічного інституту». – Харків: НТУ «ХПІ». – 2011. – № 58. – С. 31-35.
2. Петік І. П. Склад основи нейтралізуючого розчину як фактор ефективності рафінації олій та жирів [Текст]/ І. П. Петік, Ф. Ф. Гладкий, З. П. Федякіна, А. П. Бєлінська // Технічні науки: стан, досягнення і перспективи розвитку м′ясної, олієжирової та молочної галузей [Текст]: матеріали Міжнародної наук.-техн. конф., 22-23 березня, 2012 р. / оргкомітет: А. І. Українець (голова). – Київ: НУХТ. – 2012. – с. 108.
3. Обработка экспериментальных данных [Электронный ресурс] / Б. Д. Агапьев, В. Н. Белов, Ф. П. Кесаманлы и др. – Санкт-Петербург : Изд-во СПбГТУ, 2001. – Режим доступа : http://users.kpi.kharkov.ua/fmp/biblio/ BOOK1/ ref.html. – Последний доступ : 2010. – Название с экрана.

Надійшла до редколегії 20.11.2012

УДК 665.12
Дослідження розчинності натрієвих солей жирних кислот в основі нейтралізуючого розчину, що містить етанол і гліцерин / І. П. Петік Ф. Ф. Гладкий П. Ф. Петік З. П. Федякіна А. П. Бєлінська // Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Нові рішення в сучасних технологіях. – Х: НТУ «ХПІ», – 2012. – № 66 (972). – С. 138-141. – Бібліогр.:3 назв.

В статье получена информация о растворимости солей жирных кислот (мыл) триацилглицеринив ряда масел в основе нейтрализующего раствора обоснованного компонентного состава. Установлены количественные зависимости предельной растворимости мыл данных масел в основе нейтрализующего раствора от температуры. Предложено использовать концентрированный соапсток в нейтрализующем растворе обоснованного состава как жидкое туалетное мыло.

Ключевые слова: соли жирных кислот, мыльно-щелочной раствор, поверхностное натяжение, растворимость, жидкое мыло

In the article information is obtained on the solubility of salts of fatty acids (soaps), triacylglycerol oils based on a number of neutralizing solution sound component composition. The quantitative dependence of the maximum solubility of these oils, soaps based on neutralizing the solution with temperature. Proposed to use a concentrated soap stock in a neutralizing solution of sound as liquid soap.

Keywords: salts of fatty acids, soap-alkaline solution, surface tension, solubility, liquid soap


Стаття опублікована у Віснику НТУ «ХПІ» в 2012 році.

Дослідження впливу кількості етанолу на температуру плавлення отриманих фракцій пальмової олії

УДК 664.3:547
П. Ф . Петік, кандидат технічних наук, директор
І. М. Демидов, доктор технічних наук, професор, завідувач лабораторією хімії жирів олійно-жирових виробництв
В. Ю. Папченко, кандидат технічних наук, заступник директора з наукової роботи
Л. М. Кузнецова, молодший науковий співробітник лабораторії інструментальних досліджень
Український науково-дослідний інститут олій та жирів Національної академії аграрних наук України

Розглянуто фракціювання пальмової олії кристалізацією з розчину в етиловому спирті при співвідношенні пальмова олія: етанол 1:0 – 1:3. Досліджено вплив кількості етанолу на вихід і температуру плавлення фракцій пальмової олії, порівняно отримані фракції з пальмовим стеарином ісуперолеіном. Встановлена кількість етанолу, що необхідна для проведення сольвентного фракціювання пальмової олії.
Ключові слова: пальмова олія, співвідношення, фракціювання, фракція, температура плавлення, етанол, розчинник, кристалізація


Рассмотрено фракционирование пальмового масла кристаллизацией из растворав этиловом спирте при соотношении пальмовое масло: этанол 1:0 – 1:3. Исследовано влияние количества этанола на выход и температуру плавления фракций пальмового масла, полученные фракции сравнены с пальмовым стеарином и суперолеином. Установлено количество этанола, которое необходимо для проведения сольвентного фракционирования пальмового масла.
Ключевые слова: пальмовое масло, соотношение, фракционирование, фракция, температура плавления, этанол, растворитель, кристаллизация

1. Вступ

Обстановка на світовому ринку рослинних жирів та олії розвивається цілком сприятливо, що обумовлене стабільним зростанням попиту на ці продукти. Тропічний жир, а саме пальмова олія та її фракції імпортуються в Україну, головним чином, як сировина для виробництва маргаринової продукції та жирів спеціального призначення, а не для реалізації через торгівельну мережу.

Світовий попит на пальмову олію збільшується,а асортимент продукції на основі пальмової олії та продуктів її переробки розширюється. Гарантією цьому є унікальні природні властивості пальмової олії, оскільки тільки із застосуванням різних способів фракціювання з неї можна отримувати до 10 різних фракцій, що мають різні твердість і криву плавлення. Пальмова олія має характерний жирно кислотний склад, досить відмінний від інших торгових олій, вона містить майже рівні частини насичених та ненасичених жирних кислот.

Більшість міжнародних компаній включають пальмову олію у рецептури виготовлення харчової та технічної продукції. Причини, завдяки яким пальмова олія займає все більш міцні позиції наступні:

  • поява на світовому ринку різних фракцій та очищених форм тропічних олій;
  • стрімке збільшення об’єму виробництва та експорту тропічних олій;
  • доступність і конкурентоздатна цінова політика країн-експортерів.

2. Аналіз літературних даних і постановка проблеми

Фракції пальмової олії успішно застосовують для виробництва маргаринів, замінників молочного жиру і масла какао, кондитерських і кулінарних жирів,мила. На даний час для їх отримання використовують три істотно різних процеси фракціювання триацил-гліцеринів: “сухе” фракціювання, фракціювання з детергентом або сольвентне фракціювання [1–4].

Метою використання технології сольвентного фракціювання є промислове виробництво жирових продуктів з унікальними властивостями. Фракційна кристалізація з розбавленого розчину у порівнянні з фракціюванням без розчинника має наступні переваги:

  • ефективніше розділення з високим виходом;
  • висока швидкість процесу;
  • підвищена чистота продуктів.

Розподіл олій та жирів на фракції дозволяє отримувати два і більше продуктів з різною функціональністю,з одного початкового жирового продукту. Так з пальмової олії отримують пальмовий стеарин, олеїн та суперолеїн, але найбільш відоме застосування цього типу фракціювання для одержання еквівалентів какао-масла або його замінників.

Пальмовий стеарин за фізичними властивостями значно відрізняється від пальмової олії і має широкі межі значень температури плавлення і йодного числа. Ця високоплавка фракція пальмової олії використовується для виробництва маргаринів і легких масел, а також у кондитерській промисловості.

Пальмовий олеїн має вузький склад ацилгліцеролів, він повністю рідкий в теплому кліматі і легко змішується з будь-якою олією. Відносно новий продукт – суперолеін, який користується великим попитом, але основний обсяг виробництва припадає на стандартний олеїн.

Огляд технологій сольвентного фракціювання спонукає пошуки більш дешевших і екологічніших технологій одержання фракцій тропічних олій без застосування у виробництві харчових продуктів таких розчинників як ацетон, гексан, що не є харчовими речовинами.

3. Мета дослідження

В якості об’єкту дослідження процесу фракціювання обрано пальмову олію, оскільки вона містить 32–38 % 2-олеодінасичених триацилгліцеринів, основну частину яких складає 2-олеодіпальмітин і є найбільш перспективною сировиною для виробництва замінників масла какао.

Як органічний розчинник обрано етиловий спирт, оскільки він є харчовою речовиною на відміну від ацетону та гексану і його залишки в жирі у набагато меншій мірі небезпечні ніж, наприклад, залишки ацетону або гексану. До того ж етанолу в Україні виробляють надмірну кількість, а залежність розчинності жирів в ньому від температури досить суттєва, тому його доцільно використовувати при бажанні одержати фракції пальмової олії [5, 6].

Отже мета даної роботи полягає у дослідженні впливу кількості етанолу на вихід і температуру плавлення фракцій, отриманих сольвентним фракціюванням пальмової олії з використанням етанолу.

4. Експериментальні дані та їх обробка

Дослідження процесу фракціювання виконано на промисловому зразку пальмової олії, жирно кислотний склад, температура плавлення і затвердіння якої представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Фізико-хімічні характеристики пальмової олії

Найменування показника Значення показника
Кислота, масова частка, %
С12:0 0,4
С14:0 1,2
С16:0 45,6
С18:0 4,7
С18:1 38,4
С18:2 8,2
С18:3 1,5
Температура плавлення, 0C +35,3
Температура затвердіння, 0C +27,0

Двостадійне фракціювання пальмової олії кристалізацією з розчину в етанолі проведено згідно [7]. Як видно з табл. 2 зі збільшенням кількості спирту збільшується вихід (Вх, %) середньої фракції пальмової олії та підвищується температура плавлення (Тпл, оС) високоплавкої фракції пальмової олії, одночасно з покращенням фізико-хімічних характеристик низькоплавкої фракції пальмової олії (табл. 2). Контроль показників фракцій пальмової олії на території України здійснюється за ДСТУ 4439:2005 [8] і ДСТУ4438:2005 [9].

Таблиця 2. Характеристики фракцій пальмової олії

Частка етанолу в співвідношенні олія : етанол Фракції пальмової олії
високоплавка середня низькоплавка
Тпл, оС Вх, % Тпл, оС Вх, % Тпл, оС Вх, %
0 +51,0 27,7 +40,0 6,39 +18,7 52,8
0,5 +54,0 16,0 +38,0 31,5 +10,3 37,0
1 +54,3 14,4 +38,6 35,2 +10,8 41,1
2 +55,0 17,0 +35,0 30,0 +15,0 46,0
3 +54,3 18,5 +38,5 39,1 +16,0 37,7
Середнє значення +54,4 16,5 +37,5 34,0 +13,0 40,5
Значення за ДСТУ [8, 9]. +44…+56 +32…+40,5 +13…+16

Максимальне значення температури плавлення високоплавкої фракції +55 °С спостерігається при співвідношення олія: спирт 1:2, а максимальний вихід високоплавкої фракції пальмової олії 27,7 % з температурою плавлення +51 °С (табл. 2) отримано в експерименті, що проведено без використання розчинника, але у цьому досліді одночасно маємо низький вихід середньої фракції пальмової олії лише 6,4 % з температурою плавлення +40 °С. До того ж, в експерименті, що проведено без використання розчинника, тривалість кристалізації становить 18 годин на відміну від експериментів з розчинником, де тривалість кристалізації становить лише 60 – 90 хв., а отримана високоплавка фракція пальмової олії має дещо більшу температуру плавлення у межах +54,0…+55,0 °С з середнім виходом 17 % (табл. 2).

Таблиця 3. Фізико-хімічні характеристики отриманої низько плавкої фракції

Найменування показника Низькоплавка фракція
1:0,5 1:1 1:2 1:3
Основний жирнокислотний склад, %:
C16:0 39,2 37,3 39,3 42,5
C18:0 3,8 3,5 3,4 4,5
C18:1 45,4 46,3 42,2 42,6
C18:2 7,7 10,9 11,0 9,5

Крім того, в експериментах, що проведено з розчинником значно кращі фізико-хімічні характеристики середньої і низькоплавкої фракцій пальмової олії (табл. 2). Температура плавлення низькоплавкої фракції від при різній кількості етанолу складає +10,3 oС…+16 oС з середнім виходом 40,5 %, отримана фракція за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідає пальмовому суперолеіну [9].

5. Висновки

Порівнюючи результати дослідів без використання розчинника та з розчинником можна зробити висновок про те, що наявність розчинника дає можливість:

  • досягати більшої швидкості кристалоутворення;
  • отримувати фракції з вузьким діапазоном характеристик;
  • отримувати середню фракцію пальмової олії;
  • покращує ефективність розділення твердих та рідких фракцій на стадії фільтрації.

Крім того, видно з отриманих результатів для проведення сольвентного фракціювання пальмової олії з використанням етанолу, доцільно використовувати співвідношення пальмова олія:етанол 1:2, при якому спостерігається задовільні, як вихід, так і фізико-хімічні показники фракцій, у разі ж сольвентного фракціювання з використанням ацетону та гексану на одну частку олії доводиться чотири – п’ять часток розчинника [10].

Література:
1. Гладкий, Ф.Ф. Технологія модифікованих жирів [Текст] / Ф.Ф. Гладкий, В.К. Тимченко, І.М. Демидов та ін. – Харків:Підручник НТУ “ХПІ”, 2012. – 210 с.
2. О’Брайен, Р. Жиры и масла. Производство, состав и свойства, применение [Текст] / Р. О’Брайен. – СПб.: Профессия, 2007.– 752 с.
3. Пантзарис, Т.П. Карманный справочник по использованию пальмового масла / Т.П. Пантзарис – Министерство сырьевойпромышленности, Малайзия, 2000. – 163 с.
4. Тимченко, В.К. Фракціонування пальмової олії з використанням поверхнево-активної речовини / В.К. Тимченко,А.П. Мельник, О.А. Лукіна // Олійно-жировий комплекс. – 2005. – № 1. – С. 21 – 23.
5. Демидов, И.Н. Использование этанола в масложировой промышленности / И.Н. Демидов // Олійно-жировий комплекс. –2004. – № 1. – С. 21 – 23.
6. Демидов, И.Н. Использование этанола при фракционировании жиров – перспективная технология / И.Н. Демидов, Л.Н. Кузнецова // Тезисы докладов 10-й международной конференции "Масложировая индустрия 2010", 27-28 октября 2010 г. Санкт-Петербург – 2010. – С. 160 – 162.
7. Кузнецова, Л.М. Дослідження фракціонування пальмової олії / Л.М. Кузнецова, І.М. Демидов, В.Ю. Папченко // Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. – 2012. – № 1. – С. 100 – 104.
8. ДСТУ 4439:2005. Стеарин пальмовий. Загальні технічні умови. – Введ. 2006-07-01. – К.: Держпотребстандарт, 2006. – 20 с.
9. ДСТУ 4438:2005 Олеїн пальмовий. Загальні технічні умови. – Введ. 2006-07-01 – К.: Держспоживстандарт 2006. – 18 с.
10. Павлова, И.В. Теоретические и экспериментальные основы развития технологии производства заменителя масла какао: автореф. дис. на соискание наук. степени д-ра техн. наук: спец. 05.18.06 / И.В. Павлова; [ГНУ ВНИИЖ Россельхозакадемии].– СПб, 2000. – 55 c.


Стаття опублікована у Східноєвропейському журналі передових технологій ISSN 1729-3774 в 2013 році.

Розділення фаз при лужній нейтралізації жирів в системі полярних розчинників

УДК 665.12
П.Ф. ПЕТІК, канд. техн. наук, УкрНДІОЖ НААН України, Харків,
І.П. ПЕТІК, канд. техн. наук, УкрНДІОЖ НААН України, Харків

В статті розглянуто результати дослідження процесу розділення емульсії «нейтралізуючий розчин:олія» за різних співвідношеннях компонентів системи полярних розчинників під час лужної нейтралізації жирів.
Ключові слова: нейтралізація, жирні кислоти, гліцерин, етанол, емульсія.

Вступ

Олійно-жирова галузь у нашій країні працює в умовах зростання вартості сировинних та енергетичних ресурсів. Сформовані ринкові умови практично виключають реалізацію нерафінованих олій і жирів, тому актуальною є розробка пропозицій по інтенсифікації процесів рафінації [1].

Однією зі стадій рафінації олій та жирів є нейтралізація – спеціальна технологічна обробка з метою зниження вмісту в них вільних жирних кислот. Нейтралізація олій і жирів заснована на виборчій здатності вільних жирних кислот взаємодіяти з лугами і утворювати солі жирних кислот – мила [2].

Аналіз літературних даних і постановка проблеми

В промисловості поширена і вважається ефективною рафінація олій та жирів у мильно-лужному середовищі. Сутність даного способу рафінації полягає втому, що олія, яка нейтралізується, в крапельно-діспергірованому стані розподіляється у водно-лужному розчині, де відбувається взаємодія вільних жирних кислот олії з лугом і безпосередньо за цим протікає розчинення мила в лужному розчині, після чого звільнена від мила крапля олії або жиру спливає наверх; на межі розділу з мильно-лужним розчином відбувається коалесценції олійних крапель в суцільний шар. Цей спосіб відрізняється максимальним зближенням, майже повним суміщенням реакції нейтралізації вільних жирних кислот з подальшим процесом розчинення мила, що утворюється [3]. Однак на межі розподілу рафінованої олії та мильно-лужного розчину утворюється шар емульсії, і це змушує знижувати подачу олії, а для усунення емульсійного шару переривати процес для видалення цього шару.

Ще один недолік методу нейтралізації в мильно-лужному середовищі – утворення розбавлених соапстоків [4]. Отже, проблема дослідження процесу нейтралізації олій та жирів в мильно-лужному середовищі і розробка ефективної ресурсозберігаючої технології нейтралізації з одержанням конкурентоздатної продукції є актуальною.

У попередніх роботах нами обґрунтовано оптимальний склад основи нейтралізуючого розчину для нейтралізації олій і жирів у водно-лужному середовищі щодо поверхневого натягу і щільності, до складу якої входили з полярні розчинники – етанол і гліцерин.

Функція етанолу у складі основи нейтралізуючого розчину полягає у зниженні величини поверхневого натягу водної фази. Від величини поверхневого натягу основи нейтралізуючого розчину залежать поверхнево-активні властивості нейтралізованих жирних кислот (мил).

При низькому поверхневому натязі мила практично не виявляють поверхнево-активних властивостей. Завдяки цьому гідрофобна фаза (жир, олія) не переходить до соапстоку, і таким чином практично виключаються відходи жиру при його нейтралізації.

В свою чергу, функція гліцерину полягає у збільшенні густини водної фази. Від величини густини основи залежить швидкість коалесценції крапель нейтралізованої олії.

При високій густині нейтралізований жир (олія) швидше коалесцює на поверхні нейтралізуючого розчину, і таким чином зменшується час нейтралізації і енерговитрати на поділ фаз.

Дана розробка дозволяє підвищити ефективність нейтралізації олій у мильно-лужному середовищі, а саме підвищити концентрацію соапстоку і знизити вміст у них нейтрального жиру при нейтралізації олій і жирів у водно-лужному середовищі [5].

Мета дослідження – встановлення кількісної залежності часу процесурозділення емульсії нейтралізуючий розчин : олія при різних співвідношен-нях компонентів системи вода – гліцерин – етанол (ВГЕ) для обґрунтуванняоптимального складу основи нейтралізуючого розчину з полярними розчин-никами щодо ефективності нейтралізації олій в мильно-лужному середовищі.

Експериментальні дані та їх обробка
Експерименти з дослідження часу проведення нейтралізації і розділення емульсії «нейтралізуючий розчин : олія» при різних співвідношеннях компонентів системи ВГЕ проведено відповідно до плану експерименту "склад – властивість" (таблиця).


експерименту
Концентрація компонентів нейтралізуючого розчину, об. долі час, τ,
хв.
етанол, сЕ гліцерин, сГ вода, сВ
1 1 0 0 30
2 0 1 0 70
3 0 0 1 65
4 0,66 0,33 0 35
5 0,33 0,66 0 40
6 0 0,66 0,33 65
7 0 0,33 0,66 60
8 0,66 0 0,33 40
9 0,33 0 0,66 45
10 0,33 0,33 0,33 35

Таблиця 1 – План експерименту і результати досліджень впливу співвідношення компонентів системи вода-гліцерин-етанол на час проведення нейтралізації і розділення емульсії нейтралізуючий розчин:олія

У якості факторів прийняті концентрації компонентів нейтралізуючого розчину, функцією відгуку є час проведення нейтралізації і розділення емульсії. Концентрація нейтралізуючого агенту в модельних зразках нейтралізуючого розчину складала 0,15 г/л, температура процесу – 50 °С. Результати досліджень процесу розділення емульсії «нейтралізуючий розчин – олія» прирізних співвідношеннях компонентів системи ВГЕ наведено на рис. 1.
lygna_nejtralizacia
Рисунок – Діаграма залежності часу проведення нейтралізації і розділення емульсії нейтралізуючий розчин : олія від співвідношення компонентів нейтралізуючого розчину: СЕ – концентрація етанолу, об. долі; СГ – концентрація гліцерину, об. долі; СВ – концентрація води, об. долі.

Рівняння регресії даної залежності має вигляд:
τ(СЕ, СГ, СВ) = 33,1•СЕ + 70,3•СГ + 64,6•СВ – 70,7•СЕ•СГ – 35,4•СЕ•СВ – 28,9•СГ•СВ, де СЕ – концентрація етанолу, об. долі; СГ – концентрація гліцерину, об. долі; СВ – концентрація води, об. долі.

В результаті досліджень визначено діапазон співвідношень компонентів нейтралізуючого розчину, при якому час розділення емульсії нейтралізуючий розчин:олія знаходиться в інтервалі 30 – 35 хвилин, при цьому знижується його вартість у порівнянні з етанолом.

За наведеним рівнянням розраховано значення часу розділення емульсії нейтралізуючий розчин:олія τopt при визначених значеннях концентрацій компонентів: СЕ = 0,30; СГ = 0,40; СВ = 0,30. В даній точці для перевірки адекватності отриманого рівняння регресії проведено експеримент та графічно визначено час розділення емульсії, який має значення τексп = 32 ± 1 хв.

Перевірка за критерієм Ст’юдента при рівні значущості α = 0,05 показала, що отримане рівняння є адекватним експерименту.

Висновки

Запропоновано і обґрунтовано компонентний склад системи вода-гліцерин-етанол, що підвищує ефективність нейтралізації жирів в мильно-лужному середовищі.

Встановлено кількісну залежність часу проведення нейтралізації і розділення емульсії нейтралізуючий розчин : олія від співвідношення компонентів нейтралізуючого розчину (води, етанолу і гліцерину) для обґрунтування раціонального складу системи ВГЕ щодо ефективності нейтралізації жирів.

Підтверджено пріоритет використання даної системи в нейтралізації олій системи вода-гліцерин-етанол зі співвідношенням 30 : 40 : 30 відповідно.

Список літератури:
1. Каретникова В.С. Экономика и предпринимательство масложировогокомплекса Украины: учеб. пособие / В.С. Каретникова, В.Г. Кухта. – Х.: НТУ «ХПІ», 2003. – 340с.
2. Азнаурьян М.П. Современные технологии очистки жиров, производства маргарина и майонеза/ М.П. Азнаурьян, Н.А. Калашева. – М.: Пищевая промышленность, 1999. – 368 с.
3. Арутюнян Н.С.Рафинация масел и жиров: Теоретические основы, практика, технология, оборудование /Н.С. Арутюнян. – С.-Пб.: ГИОРД, 2004. – 288 с.
4. Белобородов В.В. Кинетика выведения свобод-ных жирных кислот из масел в мыльно-щелочной среде / В.В. Белобородов, B.C. Стопский // Мас-ложировая промышленность. – 1986. – № 9. – С. 18 – 21.
5. Петік І.П. Вплив компонентного скла-ISSN 2079-0821. Вісник НТУ «ХПІ». 2014. № 28 (1071) 107ду основи нейтралізуючого розчину на його характеристики / І.П. Петік, Ф.Ф. Гладкий, З.П. Фе-дякіна // Вісник НТУ «ХПІ». – 2011. – № 58. – С. 31 – 35.

References:
1. Karetnikova V.S. Economy and business oil and fat complex of Ukraine: Textbook. Allowance/ V.S. Karetnikova, V.G. Kuchta. – Kharkiv.: NTU “KPI”, 2003. – 340 р.
2. Aznauryan M.P.Current technologies to clean fats, margarine and mayonnaise / M.P. Aznauryan, N.A. Kalasheva.– Moscow.: Food Industry, 1999. – 368 р.
3. Harutyunyan N.S. Refining and other oils and fats: Theoreticalfoundations, practice, technology, equipment / N.S. Harutyunyan. – St. Peterburg: GIORD, 2004. –288 р.
4. Byeloborodov V.V. Kinetics of removal of free fatty acids from the oils in the soap-base delirium/ V.V.Beloborodov, B.C.Stopsky // Oil Industry. – 1986. – № 9. – P. 18 – 21.
5. Petіk І.P. Effect of componentcomposition bases neutralizing solution on its characteristics / І.P. Petіk, F.F. Gladkiy,Z.P. Fedyakіna // Visnyk NTU “KhPI.” – 2011. – № 58. – P. 31 – 35.

Надійшла до редколегії (Received by the editorial board) 14.05.14

УДК 665.12
Разделение фаз при щелочной нейтрализации жиров в системе полярных растворите-лей / П.Ф. ПЕТИК, І.П. ПЕТИК // Вестник НТУ «ХПИ». – 2014. – № 28 (1071). – (Серия: Химия, химическая технология и экология). – С. 103 –107. – Библиогр.: 5 наим. – ISSN 2079-0821.

В статье рассмотрены результаты исследования процесса разделения эмульсии «нейтрализующий раствор: масло» с различными соотношениями компонентов системы полярных растворителей при щелочной нейтрализации жиров.

Ключевые слова: нейтрализация, жирные кислоты, глицерин, этанол, эмульсия.

UDC 665.12
Phase separation in alkaline neutralization of fats in a polar solvent / P.F. PETIK, І.Р. PETIK// Visnyk NTU «KhPI». – 2014. – № 28 (1071). – (Series: Khimiya, khimichnа tekhnolohiya taecolohiya). – P. 103 – 107. – Bibliogr.: 5 names. – ISSN 2079-0821.

The article describes the results of a study of the process of emulsion separation “neutralizing solution:oil” with different ratios of the components of the polar solvents under alkaline neutralizing fats.

Keywords: neutralization of fatty acid, glycerol, ethanol emulsion.


Стаття опублікована у Віснику НТУ «ХПІ» в 2014 році.

Технологія процесу швидкого аналізу при визначенні хлорорганічних пестицидів методом ГРХ-ЕЗД з використанням двох колонок

УДК 665.37
І.В. Левчук, В.А. Кіщенко, П.Ф. Петик, канд. техн. наук

Попередня ідентифікація залишкових кількостей пестицидів різних груп та їх кількісне визначення проводяться за допомогою газорідинної хроматографії з селективними детекторами. Всі позитивні результати повинні підтверджуватись якісно і кількісно. Правильність результатів аналізу має бути підтверджено за рахунок альтернативних колонок для газової хроматографії або детекторів. Інструментальний аналіз – основний засіб хіміка-аналітика. Кожне завдання повинне вирішуватися за допомогою найбільш придатного методу, що обирається з одного боку з аналітичних міркувань, а з іншого – з економічної доцільності. Тому хіміку-аналітику потрібні знання і володіння всіма сучасними прийомами інструментального аналізу, що надає можливість вирішувати актуальні та найважливіші завдання аналізу залишкових кількостей хлорорганічних пестицидів в харчових продуктах та сировині, зокрема в олієжировмісних продуктах.

Мета нашої роботи – застосування сучасних методів інструментального аналізу щодо визначення хлорорганічних пестицидів, які знаходяться як залишкові у оліях,жирах та олієжировмісних продуктах.

Хлорорганічні сполуки надзвичайно токсичні і особливо небезпечні та біологічно-активні, вони стійкі в навколишньому середовищі і живих організмах і здатні накопичуватися в харчових ланцюгах. Продукти їх розпаду або трансформації стабільніші, ніж початкові пестициди, тож зберігають високу токсичність. Приклади хлорорганічних пестицидів – сумно відомий ДДТ і хлорпохідні діоксину. Окремі представники цього класу речовин – сильні отрути, що в десятки тисяч разів токсичніші за ціаністий калій. Хлорорганічні пестициди, які надходять до організму людини з продуктами харчування та іншими шляхами в концентраціях, вище гранично допустимих, викликають захворювання різної хімічної етіології. Слід підкреслити, що проблема оцінки реального ризику в зв’язку з вживанням людиною продуктів харчування, виготовлених за технологіями з використанням пестицидів, не може бути вирішена без адекватних методів та методик, які повинні забезпечити виявлення та достовірне кількісне визначення залишків хлорорганічних пестицидів у оліях, жирах та олієжировмісних продуктах на рівнях гігієнічних нормативів і нижче.

Тому нами для аналізу хлорорганічних пестицидів в харчових продуктах та сировині використаний метод газорідинної хроматографії із застосуванням двох хроматографічних колонок. Проте слід зазначити, що необхідні для позитивної ідентифікації дії проводяться за вибором хіміка-аналітика. Результати аналізів повинні підтверджуватись кількісно і якісно на колонках з нерухомими фазами різної полярності.

Для аналізу хлорорганічних пестицидів використовувалась газохроматографічна система із двома детекторами по захопленню електронів із застосуванням колонок НР-5 і НР-50 + (для підтвердження результату). Селективність колонки НР-5 стосовно даного набору хлорорганічних пестицидів (табл. 1) дозволила спрямувати наші зусилля на оптимізацію температурного режиму для колонки НР-50+. Наявність індивідуальних інжекторів з електронним керуванням газами дозволило здійснювати регулювання швидкостей потоку газоносія окремо для обох колонок, як для НР-50+, так і для НР-5.

Розділення хлорорганічних пестицидів проводилось з використанням газового хроматографу Agilent 6890 N у комплексі з персональним комп’ютером із програмним забезпеченням НР Chemstation, двома мікроелектронозахоплюючими детекторами, двома інжекторами з розподілом і без розподілу потоку (Split/Splitless), автосамплером на 100 зразків, із синхронним уведенням проб, що дозволило вводити зразки у режимі без розподілу потоку одночасно [1]. Аналіз хлорорганічних пестицидів проводили з використанням колонок НР-5 (довжина 30 м, внутрішній діаметр 0,32 мм, товщина фази 0,25 мкм (НР кат. № 19091J-413) і НР-50+ (довжина30 м, внутрішній діаметр 0,32 мм, товщина фази 0,25 мкм (НР кат. № 19091L-413). В якості калібрувального зразка використовували суміш хлорорганічних пестицидів, що містить 17 компонентів (табл.1), з концентрацією кожного компонента, крім метоксихлору, 25 мкг/дм3, і концентрацією метоксихлору 100 мкг/дм3. Калібрувальний зразок був приготовлений шляхом розведення сертифікованого стандарту виробництва фірми Supelco у гексані особливого ступеня чистоти.

Для досягнення розділення піків пестицидів до рівня базової лінії необхідно було оптимізувати температурний режим для двох колонок (температурний градієнт) і швидкість потоків газу-носія для того, щоб провести розділення критичних пар, таких як: 4,4’ДДЕ, ділдрин, 4,4′ ДДД; ендосульфан II, ендосульфан сульфат дляколонки НР-5 і ендосульфан II, 4,4’ДДТ; метоксихлор, ендосульфан сульфат дляколонки НР-50 + (рис.1, 2).

Таблиця. Перелік хлорорганічних пестицидів, що визначались

№ п/п Назва
1 α-ГХЦГ
2 β-ГХЦГ
3 γ-ГХЦГ
4 Гептахлор
5 δ-ГХЦГ
6 Алдрин
7 Гептахлорепоксид
8 Ендосульфан I
9 4,4’ДДЕ
10 Ділдрин
11 Ендрин
12 4,4’ДДД
13 Ендосульфан II
14 4,4’ДДТ
15 Ендрин альдегі
16 Ендосульфан сульфат
17 Метоксихлор

analiz_pesticidiv_1
Рис. 1. Хроматограма стандартної суміші пестицидів, отримана з використанням колонки НР-50+ (масова концентрація ХОП-25 мкг/дм3 для метоксихлору – 0,1 мкг/дм3)

analiz_pesticidiv_2
Рис. 2. Хроматограма стандартної суміші пестицидів, отримана з використанням колонки НР-5 (масова концентрація ХОП-25 мкг/дм3 для метоксихлору – 0,1 мкг/дм3).

Газохроматографичні параметри, підібрані і оптимізовані для двоколоночного аналізу хлоровмісних пестицидів з використанням двох інжекторів і двох детекторів по захопленню електронів дозволили досягти бажаного розподілу пестицидів. Отримані піки характеризувалися правильною формою, придатною для виконання точних кількісних визначень.

Розрізняють два типа методів підтвердження: кількісний метод, який важливий,коли вміст пестицидів перевищує максимальні кількості, а також якісне підтвердження, якщо залишки виявляються не типовими. Ідентифікацію хлорорганічних пестицидів здійснювали в два прийоми. Спочатку параметри утримування кожного піка хроматограми досліджуваної суміші (зразка) порівнювали із параметрами піків речовин – еталонів (стандартної суміші), хроматограму якої отримували окремо. Як еталони обирали речовини, присутністьяких передбачається у складі досліджуваної суміші (рис.1,2, табл.1). За умови рівності параметрів утримування речовини – еталона і досліджуваного компонента робили висновок про можливість ідентичності цих речовин. У разі ідентичності цих речовин за часом утримання еталон вводили у досліджувану суміш. Якщо висота відповідного піка збільшується, а він не розширюється, то природа визначуваного компонента ідентична речовині – еталону. Якщо ж на хроматограмі досліджуваної суміші спостерігається зміна ширини на половині висоти піка або виникає новий пік, то введено еталон іншої природи (рис. 3,4) [3].

analiz_pesticidiv_3
Рис.3 Хроматограми пестицидів, виділених з насіння льону, отримані на двох капілярних колонках

При проведенні досліджень насіння льону на вміст хлорорганічних пестицидів нами використаний метод газорідинної хроматографії із застосуванням двох колонок. В результаті аналізу було виявлено 4,4’ДДТ, але при внесенні у суміш(зразок) еталону 4,4’ДДТ на хроматограмі досліджуваної суміші спостерігалась зміна ширини на половині висоти піка, що доводить наявність введеного еталону іншої природи (рис. 3, 4).

analiz_pesticidiv_4
Рис.4 Пік речовини – еталону (4,4’ДДТ), що введена у досліджувану суміш

analiz_pesticidiv_5
Рис. 5 Хроматограми гексанових екстрактів з олії соняшникової з добавкою еталонної суміші хлорорганічних пестицидів на рівні 0,005 мг/кг, отримані на колонках різної полярності – НР-5 (А) та НР-50+(В)

Тому нами для підтвердження наявності або відсутності досліджуваного компонента у суміші проведено аналіз не на одній колонці, а на двох колонках з різною полярністю нерухомої фази. Для контролю точності проведених вимірювань нами застосовується метод добавок, внутрішнього стандарту, а також контроль по внутрішньо-лабораторному зразку та сертифікованому стандартному зразку (рис. 5).

Для кількісних визначень хлорорганічних пестицидів нами використано два методи. По-перше, метод внутрішнього стандарту, який ґрунтується на введенні в досліджувану суміш певної кількості стандартної речовини. Як стандарт в даному випадку обирається речовина, яка близька за фізико-хімічними властивостями до компонентів суміші, але не обов’язково є її компонентом. Пік стандартного компонента має повністю відділятися від піків усіх інших компонентів. Для компонентів суміші та внутрішнього стандарту заздалегідь встановлюють відносний поправковий коефіцієнт.

По-друге, метод зовнішнього стандарту, який в свою чергу ґрунтується на використанні лінійної залежності висоти або площі піка від кількості відповідної речовини у суміші. Спочатку встановлюють цю залежність, використовуючи розчини стандартних речовин із точно відомою концентрацією або вмістом, і виражають її графічно, тобто будують градуювальний графік. Для побудови градуювального графіка хроматографують не менше п’яти модельних сумішей зі зростаючим вмістом речовини, вводячи в колонку однакові об’єми проби (рис. 1, 2, табл. 1). Знаходять площі відповідних піків і за цими даними будують графік залежності. За градуювальним графіком обчислюють масову частку або концентрацію (рис. 6).

Кількісне визначення можливе, якщо середня величина повернення внутрішнього стандарту перебуває у діапазоні від 70% до 110% за умови, що стандартне відносне відхилення дорівнює або менше 20%.

analiz_pesticidiv_6
Рис.6 Приклад градуювального графіка для кількісного аналізу пестицидів

Відповідність цій умові слід періодично перевіряти шляхом випробувань проб, що містять в собі добавки відповідних стандартних матеріалів [4].

Існують й інші методи якісної і кількісної ідентифікації. В деяких випадках для підтвердження наявності або відсутності досліджуваного компонента у суміші аналіз проводять на трьох колонках з різною полярністю. Якщо на всіх трьох колонках підтверджується наявність і рівність параметрів утримування компонента , що визначається та речовини-еталона (стандарту), то це досить переконливо засвідчує наявність саме цього компонента у суміші. Але ефективним методом ідентифікації є використання газового хроматографа з мас-селективним детектором, який дає змогу визначати мас-спектри компонентів досліджуваної суміші. Отримані спектри порівнюють з наявними в каталогах (бібліотеках спектрів) і на цій підставі ідентифікують компоненти суміші.

Використання мас-спектрометрії для підтвердження та ідентифікації мають найвищу результативність. При наявності газового хроматомас-спектрометра мас-спектрометрія приймається як основний метод.

Висновки


Якісна ідентифікація хлорорганічних пестицидів проводиться одночасно за допомогою двох капілярних колонок з використанням метода добавки еталонної суміші.

У результаті виконаних досліджень отримані нові дані щодо газохроматографічних параметрів визначення й оптимізації умов одночасного двохколоночного аналізу хлорорганічних пестицидів із використанням двох інжекторів і двох електронозахоплюючих детекторів.

Впроваджено для кількісної ідентифікації хлорорганічних пестицидів метод внутрішнього стандарту.

Для контролю точності вимірювань хлорорганічних пестицидів впроваджено сертифікований стандартний зразок.

Список літератури:
1. USEPA “Methods for Organic chemical Analysis of Municipal and industrial Wastewater”.– 1982 – Method 608.
2. Осейко М.І. Технологія рослинних олій –Київ: Варта”, 2006 – С. 190.
3. Лисенко О.М., Набиванець Б.Й. Вступ до хроматогафічного аналізу.– Київ:“КОРВІН ПРЕСС”, 2005.– С. 21.
4. ДСТУ EN 12393:2003. Частини 1-3. Продукти харчові нежирові й жирові. Визначення вмісту залишків пестицидів газохроматографічним методом.

Поступила до редколегії 12.01.08


Стаття опублікована у Віснику НТУ «ХПІ» в 2008 році.

Використання альтернативних розчинників для екстракції рослинних олій

УДК 665.3
Петік П.Ф.

Інтенсифікація процесу видобування рослинних олій та всіх його складових технологічних стадій є базою технічного розвитку олієжирової промисловості. При цьому велике значення має оперативне та ефективне використання найновіших наукових досягнень. У зв’язку з цим значна увага в наукових дослідженнях приділяється підготовці матеріалу до екстракції, процесу вилучення олії та методам інтенсифікації процесу [1].

Одним з актуальних напрямків інтенсифікації олієвидобувного виробництва є обґрунтування і вибір нових типів розчинників, оскільки традиційні вуглеводневі на основі нафтопродуктів виробляються з невідновлюваних джерел і є вибухонебезпечними.

Розчинники, що використовуються для вилучення олій методом екстракції, повинні задовольняти вимогам техніки та технології екстракційного виробництва. У загальному вигляді ці вимоги визначаються намаганням одержати найбільші виходи олії під час екстракції, гарантувати найкращі якісні показники готової продукції, запобігти шкідливої дії розчинника на організм людей і забезпечити безпечність роботи з ним. У зв’язку з цим промисловий розчинник повинен мати такі властивості [2]:

  • добре і швидко розчиняти олію (змішуватись з нею у всіх співвідношеннях) і не розчиняти супутніх їй речовин, а також інших компонентів матеріалу, що екстрагується;
  • бути хімічно однорідною речовиною з постійною і невисокою температурою кипіння, низькою теплоємністю і невисокою теплотою випаровування;
  • не змінювати свого хімічного складу та властивостей під час зберігання і на різних стадіях екстракційного виробництва;
  • не змішуватись з водою і не утворювати з нею азеотропних сумішей з постійною температурою кипіння;
  • повністю вилучатися з олії та шроту за найбільш можливих низьких температур, не надавати їм стороннього запаху та смаку, не утворювати шкідливих для живих організмів сполук;
  • не чинити руйнівної дії на апаратуру як у чистому вигляді, так і в суміші з водою та водяною парою;
  • бути безпечним для життя обслуговуючого персоналу;
  • бути пожежо- і вибухобезпечним.

Розчинність речовин залежить від співвідношення сил молекулярної взаємодії у розчиннику і речовині, що розчинюється. Величина сил між молекулярної взаємодії може бути оцінена за величиною їх діелектричної проникності, яка характеризує ступінь полярності молекул, з яких вони складаються.

Діелектрична проникність рослинних олій дорівнює 3,0 – 3,2 і тільки у рицинової олії вона дещо вище – 4,7, тому рослинні олії добре розчиняються в органічних розчинниках, які мають близькі діелектричні проникності. Так, діелектрична проникність бензину за температури 20 °С складає біля 2, гексану – 1,89, бензолу – 2,20, діхлоретану – 10,36 (за температури 25 °С).

Спирти – етиловий, метиловий та ізопропіловий мають за температури 25 °С діелектричну проникність відповідно 24,30; 32,63; 18,30. За температури 16–18 °С вони вже не повністю розчиняють олії і тільки за умови підвищення температур розчинність їх збільшується. Винятком є ацетон, який за температури 20 °С має діелектричну проникність 21,50 і добре розчиняє олії.

Екстракційні розчинники класифікують за найбільш характерними фізичними характеристиками: за величиною полярності (ε – діелектричною проникністю), в’язкістю, температурою кипіння.

За полярністю розчинники поділяють на низькополярні (ε = 9–12), середньополярні (ε = 12–50) і високополярні (ε > 50).

За величиною в’язкості розрізняють малов’язкі розчинники (η < 2•10-3 Па•с), розчинники, які характеризуються середньою величиною в’язкості (η = (2…10) • 10-3 Па•с) та високов’язкі (η > 10•10-3 Па•с).

За температурою кипіння (при 0,1 МПа) розчинники поділяються на низькокиплячі (< 100 oС), середньокиплячі (100–150 oС) та висококиплячі (> 150 oС).

Розчинники рослинних олій, що мають промислове застосування, є речовинами низьков’язкими, низькокиплячими, низькополярними і середньо полярними. Їх такожподіляють на два типа: технічно чисті розчинники та суміші технічно чистих розчинників один з одним та з водою. Найбільш поширеним є перший тип розчинників, який представлено наступними групами хімічних сполук: аліфатичні вуглеводні, хлорпохідні аліфатичні вуглеводні, ароматичні вуглеводні та аліфатичні кетони; найбільш поширеними є представники перших двох груп [2].

Накопичена наукова база знань стосовно основних способів екстракції стосується, в основному, вуглеводневих розчинників [3–6]. Використання нових видів розчинників (спиртів, зріджених газів, суперкритичних рідин) є основою зниження енергоємності виробництва, оскільки вони, як правило, виробляються з відходів інших галузей промисловості.

Використання зріджених газів та суперкритичних рідин у виробництві рослинних олій вивчалося багатьма дослідниками [7–9]. Критичні рідини можуть бути використані для вилучення олії за умови урахування таких параметрів процесу, як тиск, температура і швидкість руху рідини. Найчастіше як екстрагент застосовується рідина або суперкритичний діоксид вуглецю (Тк = 31,5 оС, Рк = 7,15 МПа) за причини його незаймистості та низької вартості. Слід відмітити, що рівноважна розчинність олій та жирів для суперкритичного СО2 дуже низька – менше, ніж 0,2 %. Для того, щоб досягти більш високої розчинності (1,5 %) тиск у перебігу процесу екстракції повинен складати 49,05 МПа.

За іншими даними [10] діоксин вуглецю адсорбує соєву олію за температури 50 оС і тиску 0,35 МПа у кількості 1,2–1,4 %. Якщо збільшити тиск до 0,56 МПа, можна подвоїти адсорбцію олії до 2,5–2,7 % від маси СО2. У процесі екстракції діоксином вуглецю витрата енергії зменшується у два рази. Соєва олія, екстрагована гексаном, містить 500–700 мг/кг фосфоліпідів, під час екстракції СО2 їх кількість знижується більше ніж у 10 разів; вихід олії як і за умови екстракції гексаном, складає у середньому 20 %.

Досліджувались також інші екстрагенти з критичним тиском нижчим, ніж длядіоксину вуглецю: пропан (Тк = 97 оС, Рк = 4,12 МПа) і етан (Тк = 32 оС, Рк = 4,7 МПа).

Ацилгліцерини жирів та олій повністю розчиняються у цих критичних рідинах за величин тиску набагато нижчих, ніж для СО2. Однак, здатність до спалахування є їх загальним недоліком і для забезпечення безпеки потрібні спеціальні заходи, які, зокрема, передбачають ізоляцію екстракційних установок від інших виробництв. Питання заміни традиційних рідин критичними залишається актуальним і потребує подальших досліджень.

Детальну інформацію щодо СО2 екстракції олії Canola в залежності від способу обробки представлено у авторів [11].

Суміші органічних розчинників різної хімічної природи один з одним і сумішіорганічних розчинників з водою як екстрагенти рослинних олій є предметом науковихдосліджень в оглядових роботах [12–15].

Предметом наших наукових досліджень є спиртова екстракція. Слід відмітити,що серед можливих альтернативних екстрагентів рослинної олії розглядають ізопропіловий [1, 16, 17] та етиловий спирти.

Незважаючи на недоліки (втрати зі стічними водами і т. ін.), ізопропіловий спирт має більш високу температуру спалаху і тому менш небезпечний, ніж гексан. Ізопропанол як розчинник краще, ніж етанол. Його застосовували для вилучення олії з бавовняного насіння у вигляді водного розчину концентрацією 85–90,5 % за температури 77 оС протягом 71 хв.; залишкова олійність шроту складала близько 1 %.

Що стосується етилового спирту, то відомо [2], що його здатність до розчиненняолій за температури 30 оС є невеликою. Перевага використання спирту полягає у тому,що добре розчиняючи олію за температури, близької до 120 оС, під час охолодження до 16–24 оС він відшаровується від олії. Таким чином одержують практично чисту олію зосадом, який видаляють центрифугуванням і повертають до тостера. Шрот з екстрактору проходить через прес для вилучення екстрагенту і також надходить до тостеру. Виключення процесу дистиляції з технологічного циклу економить 30 % теплоенергії [1].

Під час екстракції спиртом разом з олією вилучаються і супутні речовини (фосфоліпіди, барвні речовини та ін.), в момент охолодження місцели залишаються в спирті. Останній використовують повторно, а ректифікацію оборотного спирту чинять тільки тоді, коли його концентрація знизиться до величини < 95 %.

У зв’язку зі зміною пріоритетів в олійножировій промисловості інтерес доспиртової екстракції виник відносно недавно [18]. Між тім, ретроспективний системний аналіз науковотехнічної та патентної літератури показав, що вже у 20–30ті роки минулого століття японськими дослідниками (екстракція етанолом сої) було окреслено головні особливості майбутньої технології. Це, перш за все, виділення олії зі спирту за рахунок охолодження і відстоювання та потенційна економічна вигода за рахунок того,що для всіх продуктів, основних і побічних (олія, шрот, лецитин) можливе досягнення високої якості; олії – за рахунок переходу супутніх речовин у місцелу, шроту – за рахунок екстракції дезактивації шкідливих та супутніх речовин, лецитину – за рахунок більш повного його виведення зі складу шроту і відділення від нерозчинних у холодному спирті фосфоліпідів. Доречно зазначити, що японськими дослідниками ставилося завдання одержати високоякісний шрот, а не олію.

У більш пізніх дослідженнях у Радянському Союзі [19] також приділялася увага порівнянню характеристик шротів бензинової та спиртової екстракції, зокрема, наводиться приклад екстрагування сої абсолютованим спиртом з одержанням шроту рекордно низької олійності – 0,5–1 %.

Другий етап розвитку спиртової екстракції припадає на 40–50ті роки минулого сторіччя, коли центр наукових досліджень перемістився у США – в лабораторії Американського хімічного жирового товариства. Основні роботи цього періоду [20–22] присвячено дослідженню розчинності олій в широкому інтервалі концентрацій бінарних спиртових розчинників та визначенню критичних температур для різних олій і спиртоводних розчинників, а також удосконаленню схем екстракції, пов’язану з багаторазовим використанням місцели [23].

Приблизно в цей же час у Радянському Союзі продовжують індексуватися китайські науково-технічні джерела, присвячені екстракції сої етиловим спиртом. Результати цих робіт були узагальнені у Всесоюзному науково-дослідному інституті жирів, де дослідження етанольної екстракції сої набули подальшого розвитку і були кращими на той час [12–15].

Слід відмітити, що тема етанольної екстракції олійних культур завжди була актуальною й перспективною як для ряду країн Азії, Латинської Америки, так і для України. Між тим, після 60х років минулого століття відповідні широкомасштабні дослідження не проводились, незважаючи на технічний і технологічний розвиток екстракційного виробництва і доступність етанолових розчинників високої концентрації.

Поодинокі оглядові роботи цього періоду [12, 28] стосуються спиртової екстракції соєвої, кукурудзяної, бавовняної, ріпакової та більш екзотичних рослинних олій,тому мають лише непряме відношення до етанольної екстракції соняшникової олії.

Тільки дві закордонні роботи [29, 30] присвячено екстракції соняшнику етанолом, але й вони вирішують вузько спеціальні питання і не висвітлюють проблему застосування етилового спирту як повноцінного екстрагенту рослинних олій.

У сучасних вітчизняних умовах етиловому спирту приділяється роль допоміжної речовини для одержання білкових концентратів [31], цінних супутніх речовин [32, 33].

Науково-практичний інтерес до етанолу в останнє десятиріччя оновився [18, 34,35] завдяки декільком причинам. Це, перш за все, суттєвий зріст цін на вуглеводневі розчинники нафтового походження, а також великий запас в Україні виробничих потужностей щодо етанолу, який до того є харчовим продуктом.

Зважаючи на ефективність застосування етилового спирту, в Українському науково-дослідному інституті олій та жирів і відповідності з Науково-технічною програмою НААН України «Переробка насіння олійних культур та виробництво харчової продукції з олії та жирів» опочатковано низку науково-дослідних робіт, пов’язаних з розробкою пріоритетних технологій спиртової екстракції олійного матеріалу з методикою одержання високоякісних соняшникової олії та білкових харчових продуктів. Якщо до цього додати позитивні результати наукових досліджень щодо використання етилового спирту в процесах безвідходної лужної нейтралізації, фракціювання фосфоліпідів, одержання біопалива з відновлювальної сировини (технічні жири відходів олієжирових підприємств та ресторанного господарства, мікробні жири), а також вимоги екологічної безпеки щодо технологічних процесів, можна прогнозувати масштабне застосування етилового спирту в олієжировій промисловості України.

Література:
1. Ключкин В.В. Интенсификация процесса экстракции // В.В. Ключкин,П.П. Демченко // ЦНИИТЭИПИЩЕПРОМ. – серия 20. Масложировая промышленность. – 1985. – Вып. 6. – С 19–24.
2. Паронян В.Х. Технология жиров и жирозаменителей / В.Х.Паронян. М.: ДеЛипринт, 2006. – 760 с.
3. Baumler E.R. Solvent Extraction: Kinetic Study of Major and Minor Compounds //E.R. Baumler, J.J. Crapiste // JAOCS. – 2010. – Vol. 87. – № 12. – Р. 1489–1495.
4. Pagliero C. Separation of Sunflower oil From Hexane by Use of CompositePolimeric Membranes / C. Pagliero, N. Ochoa // JAOCS. – 2011. – Vol. 88. – № 11. –Р. 1813–1819.
5. Остроушко В.Л. Технологічні аспекти процесу екстракції рослинних олій /В.Л. Остроушко, В.Ю. Папченко // Вісник Національного технічного університету«ХПІ». – Харків: НТУ «ХПІ», 2012. – № 34. – С. 117–120.
6. Остроушко В.Л. Экстрагирование в системе «твердое тело–жидкость» /В.Л. Остроушко, В.Ю. Папченко // Восточноевропейский журнал передових технологий. – Харьков: ЧП «Технологічний центр», 2012. – № 4/6 (58). – С. 12–14.
7. Bulley N. Supercritical Fluid Extraction of Vegetable Oil Seeds / N. Bulley,M. Fattory // JAOCS. – 1984. – Vol. 61. – № 8. – Р. 908–915.
8. Caragy U. Pasing Technologies in the Fats and Oils Industry // JAOCS. – 1983. –Vol. 60. – № 9. – Р. 217–226.9. Mounts T. Perspectives on Procesing Methods Equipment and Procedures //JAOCS. – 1983. – Vol. 60. № 2. – Р. 1236–1243.
10. Уткина Е.А. Использование надкритического СО2 для экстракции растительных масел / Е.А. Уткина, Т.Н. Михайлова // ЦНИИТЭИПИЩЕПРОМ. – серия 6. Масложировая промышленность. – 1983. – Вып. 4. – С. 17–18.
11. Fattory M. Carbon Dioxide Extraction of Canola Seed: Oil Solubility and Effect ofSeed treatment / M. Fattory, N. Bulley // JAOCS. – 1988. – Vol. 65. – № 6. – Р. 968–974.
12. Jonson L. Comparison of Alternative Solvents for Oils Extraction / L. Jonson,E. Lusas // JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – № 2. – Р. 229–242.
13. Rise P. Densities of Soybean Oil Solvent Maxtures / P. Rise, W. Hamm // JAOCS.– 1988. – Vol. 65. – № 7. – Р. 1177–1179.
14. Lusas E. World Conference Proceeding, Edible Fats and Oils Processing: BasisPrinciples and Modern Practices / E. Lusas, L. Watring, K. Rhee // JAOCS. – 1989. –Champaign. – Р. 56–77.
15. Kuk M.S. Cottonseed Extraction with Mixtures of Acetone and Hexane /M.S. Kuk, F. Tedlay // JAOCS. – 2005. – Vol. 88. – № 8. – Р. 609–612.
16. Anderson C.A. The DualSolvent Extraction of Wool Grease with Hexane andAqueons Isopropanol / C.A. Anderson, J.J. Worner // JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – № 12. –Р. 1009–1015.
17. Baker E. Development of PilotPlant Process the Extraction of Soy Flakes withAquens Isopropil alcohol / E. Baker, D. Sulliran // JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – № 7. –Р. 119–127.
18. Демидов И.Н. Использование этанола в масложировой промышленности /И.Н. Демидов // Масложировой комплекс. – Днепропетровск: ИА «Экспресс – Агро»,2004. – № 1 (4).
19. Вишнепольская Ф.А. Изучение состава и качества соевого масла, полученного с применением различных растворителей / Ф.А. Вишнепольская, Н.И. Пилюк // Труды Всесоюзного НИИ жиров. – Л.: ВНИИЖ, 1965. – Вып. 25.
20. Rao R.K. Alcoholic Extraction of Vegetable Oils. 1. Solubilities of Cottonseed,Peanut, Sesame and Soybean Oils in Aqueous Ethanol / R.K. Rao, M.G. Krishna, S.H. Zaneer// JAOCS. – 1955. – Vol. 32. – № 7. – Р. 420–423.
21. Rao R.K. Alcoholic Extraction of Vegetable Oils. 3. Solubilities of Babassy,Coconut, Olive, Palm Rapeseed and Sunflower Seedoils in Aqueous Ethanol / R.K. Rao,L.K. Arnold // JAOCS. – 1956. – Vol. 33. – № 9. – Р. 389–391.
22. Arnold L.K. Ethanol Extraction of Soybeen Oil / L.K. Arnold // JAOCS. – 1962. –Vol. 39. – № 8. – Р. 379–382.
23. Beckel A.C. The Nondistillation Alcohol Extraction Process for Soybeen Oil /A.C. Beckel, P.A. Belter, A.K. Smith // JAOCS. – 1948. – Vol. 25. – № 1. – Р. 10–11.
24. Вишнепольская Ф.А. Экстракция соевых семян этиловым спиртом /Ф.А. Вишнепольская // Труды Всесоюзн. НИИ жиров. – Л.: ВНИИЖ, 1963. – Вып. 23.
25. Вишнепольская Ф.А. Исследование качества продуктов, извлекаемых этиловым спиртомиз соевых семян / Ф.А. Вишнепольская, Е.П. Меркулова, С.И. Николаенко// Труды Всесоюзн. НИИ жиров. – Л.: ВНИИЖ, 1965. – Вып. 25.
26. Вишнепольская Ф.А. Сравнительное исследование состава фосфатидныхпродуктов, получаемых в процессе экстракции масла из соевых семян спиртом и бензином / Ф.А. Вишнепольская, Ц.Я. Альперина // Труды Всесоюзн. НИИ жиров. – Л.:ВНИИЖ, 1967. – Вып. 26.
27. Вишнепольская Ф.А. Некоторые вопросы применения этилового спирта вкачестве растворителя для извлечения липидов / Ф.А. Вишнепольская,Б.Н. Кириевский, Г.В.Бушмакина // Труды Всесоюзн. НИИ жиров. – Л.: ВНИИЖ, 1967.– Вып. 26.
28. Hron R. BioRenewable Solvents for Vegetable Oil Extraction / R.Hron,S. Koltun, A. Cruci // JAOCS. – 1982. – Vol. 59. – № 9. – Р. A674–A678.
29. Regitanodarce M.A.B. Sunflowerseed oil extraction with ethanol / M.A.BRegitanodarce, U.D. Lima // JAOCS. – 1986. – № 63 (4). – P. 428–428.
30. Sineiro J. Ethanolic extraction of sunflower oil in a pulsing extractor / JAOCS. –1998. – №75 (6). – P. 753–754.
31. Ефремова Е.Г. Выбор сырья для производства соевых белковых продуктов /Е.Г. Ефремова, В.С. Петибская // Известия вузов. Пищевая технология. – Краснодар,2003. – № 4.
32. Касьянов Г.И. Исследование процесса соэкстракции ценных компонентов израстительного сырья / Г.И. Касьянов, Г.А. Сагайдак // Известия вузов. Пищевая технология. – Краснодар, 2004. – № 2–3.
33. Один А.П. Преимущества использования этилового спирта как экстрагентадля получения красных антоциановых красителей из растительного сырья / А.П. Один// Известия вузов. Пищевая технология. – Краснодар, 2004. – № 4.
34. Демидов И.Н. Перспективные технологии в масложировой промышленности: тезисы докладов 1й Международ. научнотехн. конф. [«Химия и технология жиров»], (г. Алушта, 29 сентября–3 октября 2008 г.) – Харьков: УкрНИИМЖ, 2008. –С. 3–5.
35. Захаренко А.Ю. Экспериментальные исследования экстрагирования подсолнечного жмыха с использованием этанола / А.Ю. Захаренко, В.В. Гирман, П.Ф. Петик //Збірник праць УкрНДІОЖ УААН. – Харків: УкрНДІОЖ, 2008. – Вип. 2. – С. 26–31.

Bibliography (transliterated):
1. Klyuchkin V.V. Intensifikatsiya protsessa ekstraktsii. V.V. Klyuchkin, P.P.Demchenko. TsNIITEIPISchEPROM. – seriya 20. Maslozhirovaya promyishlennost. – 1985.– Vyip. 6. – S 19–24.
2. Paronyan V.H. Tehnologiya zhirov i zhirozameniteley. V.H.Paronyan. M.: DeLiprint, 2006. – 760 p.
3. Baumler E.R. Solvent Extraction: Kinetic Study of Major and Minor Compounds.E.R. Baumler, J.J. Crapiste. JAOCS. – 2010. – Vol. 87. – # 12. – R. 1489–1495.
4. Pagliero C. Separation of Sunflower oil From Hexane by Use of CompositePolimeric Membranes. C. Pagliero, N. Ochoa. JAOCS. – 2011. – Vol. 88. – # 11. – R. 1813–1819.
5. Ostroushko V.L. TehnologIchnI aspekti protsesu ekstraktsIYi roslinnih olIy. V.L.Ostroushko, V.Yu. Papchenko. VIsnik NatsIonalnogo tehnIchnogo unIversitetu «HPI». –HarkIv: NTU «HPI», 2012. – # 34. – P. 117–120.
6. Ostroushko V.L. Ekstragirovanie v sisteme «tverdoe telo–zhidkost». V.L.Ostroushko, V.Yu. Papchenko. Vostochnoevropeyskiy zhurnal peredovih tehnologiy. –Harkov: ChP «TehnologIchniy tsentr», 2012. – # 4/6 (58). – P. 12–14.
7. Bulley N. Supercritical Fluid Extraction of Vegetable Oil Seeds. N. Bulley, M.Fattory. JAOCS. – 1984. – Vol. 61. – # 8. – R. 908–915.
8. Caragy U. Pasing Technologies in the Fats and Oils Industry. JAOCS. – 1983. –Vol. 60. – #
9. – R. 217–226.9. Mounts T. Perspectives on Procesing Methods Equipment and Procedures. JAOCS.– 1983. – Vol. 60. – # 2. – R. 1236–1243.
10. Utkina E.A. Ispolzovanie nadkriticheskogo SO2 dlya ekstraktsii rastitelnyih masel.E.A. Utkina, T.N. Mihaylova. TsNIITEIPISchEPROM. – seriya 6. Maslozhirovayapromyishlennost. – 1983. – Vyip. 4. – P. 17–18.
11. Fattory M. Carbon Dioxide Extraction of Canola Seed: Oil Solubility and Effect ofSeed treatment. M. Fattory, N. Bulley. JAOCS. – 1988. – Vol. 65. – # 6. – R. 968–974.
12. Jonson L. Comparison of Alternative Solvents for Oils Extraction. L. Jonson, E.Lusas. JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – # 2. – R. 229–242.
13. Rise P. Densities of Soybean Oil Solvent Maxtures . P. Rise, W. Hamm. JAOCS. –1988. – Vol. 65. – # 7. – R. 1177–1179.
14. Lusas E. World Conference Proceeding, Edible Fats and Oils Processing: BasisPrinciples and Modern Practices . E. Lusas, L. Watring, K. Rhee. JAOCS. – 1989. –Champaign. – R. 56–77.
15. Kuk M.S. Cottonseed Extraction with Mixtures of Acetone and Hexane. M.S. Kuk,F. Tedlay. JAOCS. – 2005. – Vol. 88. – # 8. – R. 609–612.
16. Anderson C.A. The DualSolvent Extraction of Wool Grease with Hexane andAqueons Isopropanol . C.A. Anderson, J.J. Worner. JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – # 12. – R.1009–1015.
17. Baker E. Development of PilotPlant Process the Extraction of Soy Flakes withAquens Isopropil alcohol . E. Baker, D. Sulliran. JAOCS. – 1983. – Vol. 60. – # 7. – R. 119–127.
18. Demidov I.N. Ispolzovanie etanola v maslozhirovoy promyishlennosti. I.N.Demidov. Maslozhirovoy kompleks. – Dnepropetrovsk: IA «Ekspress – Agro», 2004. – # 1(4).
19. Vishnepolskaya F.A. Izuchenie sostava i kachestva soevogo masla, poluchennogos primeneniem razlichnyih rastvoriteley. F.A. Vishnepolskaya, N.I. Pilyuk. TrudyiVsesoyuznogo NII zhirov. – L.: VNIIZh, 1965. – Vyip. 25.
20. Rao R.K. Alcoholic Extraction of Vegetable Oils. 1. Solubilities of Cottonseed,Peanut, Sesame and Soybean Oils in Aqueous Ethanol. R.K. Rao, M.G. Krishna, S.H. Zaneer.JAOCS. – 1955. – Vol. 32. – # 7. – R. 420–423.
21. Rao R.K. Alcoholic Extraction of Vegetable Oils. 3. Solubilities of Babassy,Coconut, Olive, Palm Rapeseed and Sunflower Seedoils in Aqueous Ethanol . R.K. Rao, L.K.Arnold. JAOCS. – 1956. – Vol. 33. – # 9. – R. 389–391.
22. Arnold L.K. Ethanol Extraction of Soybeen Oil . L.K. Arnold. JAOCS. – 1962. –Vol. 39. – # 8. – R. 379–382.
23. Beckel A.C. The Nondistillation Alcohol Extraction Process for Soybeen Oil. A.C.Beckel, P.A. Belter, A.K. Smith. JAOCS. – 1948. – Vol. 25. – # 1. – R. 10–11.
24. Vishnepolskaya F.A. Ekstraktsiya soevyih semyan etilovyim spirtom. F.A.Vishnepolskaya. Trudyi Vsesoyuzn. NII zhirov. – L.: VNIIZh, 1963. – Vyip. 23.
25. Vishnepolskaya F.A. Issledovanie kachestva produktov, izvlekaemyih etilovyimspirtomiz soevyih semyan. F.A. Vishnepolskaya, E.P. Merkulova, S.I. Nikolaenko. TrudyiVsesoyuzn. NII zhirov. – L.: VNIIZh, 1965. – Vyip. 25.
26. Vishnepolskaya F.A. Sravnitelnoe issledovanie sostava fosfatidnyih produktov,poluchaemyih v protsesse ekstraktsii masla iz soevyih semyan spirtom i benzinom . F.A.Vishnepolskaya, Ts.Ya. Alperina. Trudyi Vsesoyuzn. NII zhirov. – L.: VNIIZh, 1967. – Vyip.26.
27. Vishnepolskaya F.A. Nekotoryie voprosyi primeneniya etilovogo spirta vkachestve rastvoritelya dlya izvlecheniya lipidov. F.A. Vishnepolskaya, B.N. Kirievskiy,G.V.Bushmakina. Trudyi Vsesoyuzn. NII zhirov. – L.: VNIIZh, 1967. – Vyip. 26.
28. Hron R. BioRenewable Solvents for Vegetable Oil Extraction. R.Hron, S. Koltun,A. Cruci. JAOCS. – 1982. – Vol. 59. – # 9. – R. A674–A678.
29. Regitanodarce M.A.B. Sunflowerseed oil extraction with ethanol. M.A.BRegitanodarce, U.D. Lima. JAOCS. – 1986. – # 63 (4). – P. 428–428.
30. Sineiro J. Ethanolic extraction of sunflower oil in a pulsing extractor. JAOCS. –1998. – #75 (6). – P. 753–754.
31. Efremova E.G. Vyibor syirya dlya proizvodstva soevyih belkovyih produktov .E.G. Efremova, V.S. Petibskaya. Izvestiya vuzov. Pischevaya tehnologiya. – Krasnodar,2003. – # 4.
32. Kasyanov G.I. Issledovanie protsessa soekstraktsii tsennyih komponentov izrastitelnogo syirya. G.I. Kasyanov, G.A. Sagaydak. Izvestiya vuzov. Pischevaya tehnologiya.– Krasnodar, 2004. – # 2–3.
33. Odin A.P. Preimuschestva ispolzovaniya etilovogo spirta kak ekstragenta dlyapolucheniya krasnyih antotsianovyih krasiteley iz rastitelnogo syirya. A.P. Odin. Izvestiyavuzov. Pischevaya tehnologiya. – Krasnodar, 2004. – # 4.
34. Demidov I.N. Perspektivnyie tehnologii v maslozhirovoy promyishlennosti: tezisyidokladov 1y Mezhdunarod. nauchnotehn. konf. [«Himiya i tehnologiya zhirov»], (g.Alushta, 29 sentyabrya–3 oktyabrya 2008 g.) – Harkov: UkrNIIMZh, 2008. – P. 3–5.
35. Zaharenko A.Yu. Eksperimentalnyie issledovaniya ekstragirovaniya podsolnechnogozhmyiha s ispolzovaniem etanola . A.Yu. Zaharenko, V.V. Girman, P.F. Petik.ZbIrnik prats UkrNDIOZh UAAN. – HarkIv: UkrNDIOZh, 2008. – Vip. 2. – P. 26–31.


УДК 665.3
Петик П.Ф.

Использование альтернативных растворителей для экстракции растительных масел

В настоящей статье приведены обобщенные данные научнотехнической литературы относительно использования химических растворителей в технологии экстракции растительных масел. Сформулированы требования, предъявляемые к промышленным растворителям, приведена их общая характеристика. Показано, что основой снижения энергоемкости производства является использование новых видов растворителей– сжиженных газов, суперкритических жидкостей, спиртов. Обозначены технологические, экологические и экономические перспективы этанольной экстракции подсолнечного масла в Украине.


Petik P.F.

The use of alternative extraction solvents vegetable oils

In the present article provides a summary of scientific and technical data of literatureon the use of chemical solvents in the extraction technology of vegetable oils . The requirement sapplicable to industrial solvents, given their general characteristics. It is shown that thebasis of reducing energy consumption is the use of new types of solvents liquefied gases,supercritical fluids, alcohols. Marked technological, environmental and economic perspective sethanolic extraction of sunflower oil in Ukraine.


Стаття опублікована у Віснику НТУ "ХПІ" в 2014 році.